АДВОКАТ
phone
  • 0977688441
Контакты
  • Адвокат по уголовным делам
  • Владимир Деревященко
  • +38 0977688441
  • Написать нам
  • ул.Ленина,60 (2 эт.) оф.11, Кривой Рог 50099

Ствття до дня адвокатури


Володимир Деревященко здобув вищу юридичну освіту в Національній академії внутрішніх справ України. Багато років працював у міліції, правозахисну діяльність розпочав у 2003-му, спеціалізується на кримінальних справах та дорожньо-транспортних пригодах. Президент Криворізької асоціації сприяння правоохоронним органам, інструктор Федерації руського бойового мистецтва України. Мешкає в Інгулецькому районі.

 

Мимоволі врятував маніяка

 

- Дехто вважає адвокатів безчесними особами, здатними за гонорар з чорного зробити біле, грішника перетворити у праведника. – ділиться Володимир Юрійович міркуваннями про свою професію. – Нічого не казатиму за інших своїх колег, але так склалося, закінчені негідники до мене просто не звертаються. Бо загалом діє правило: кожен клієнт знаходить захисника, саме на якого заслуговує. Часто навіть помічав тенденцію клієнт і захисник якщо не зовнішньо, то внутрішньо чимось схожі між собою. Так загалом трапляється, що веду справи або справді невинних, або таких, хто потрапив у халепу випадково. Та трапилося, що вимушений був захищати справжнього маніяка.

Звернувся до адвоката поважний громадянин К. Мовляв, незаконно порушили проти нього кримінальну справу за фактом пограбування дівчини. Нібито він, заможний, при посаді, із застосуванням фізичної сили, з корисливих мотивів відібрав у молодиці мобільний телефон. Коли К. описав ситуацію, напрошувалась версія: ніякого злочину фактично не було, натомість міліція елементарно скористалась приводом «притягнути за вуха» невдалий для клієнта збіг обставин, щоб гучним розслідуванням покращити показник роботи. Приблизно так згодом і виявилося, насправді К. забрав «мобільник» за борг, зберігав його, періодично спілкуючись з «потерпілою» про умови обміну телефону на позичену нею річ. Фактично, ніякої загрози у цій ситуації для клієнта не відчувалося. Та несподівано К. зник. Дружина обдзвонила усіх знайомих, морг, найближче відділення міліції, лікарні — безрезультатно. Знала тільки, що після роботи він збирався заїхати до слідчого, передати виробничу характеристику. На запитання адвоката слідчий відповів, що відпустив К. опісля нетривалої бесіди. Проте в голосі слідчого почулась насторожуюча напруга і нещирість. Що зветься, по своїм каналах довідався про затримання клієнта працівниками зовсім іншого районного відділу, вже добу той утримувався у кабінеті оперативних працівників. Теоретично до такого, на перший погляд, беззаконня могли вдаватися у двох випадках: особа, на котру вдягли кайданки, потенційно являє собою значну небезпеку і допоки трохи бракує доказів для документування її злочину та повноцінного арешту, або опери геть втратили глузд.

Суть підозри К. у вчиненні злочину збентежила неабияк! Невже така зовнішньо порядна людина, ще й у минулому депутат місцевої ради, на таке здатна? Виявилося, що так… Працівники карного розшуку, хоч і запізно, перевірили вилучений у К. чужий мобільний телефон, виявили там декілька сторонніх набраних номерів. Встановили їхніх власників, один належав зовсім юній школярці… І потягнулась нитка розмотувати клубок ганебної пристрасті.

Почалась історія із давнього захоплення К. порнографічними матеріалами. Очевидно, в радянську добу, коли володіння такою продукцією жорстко переслідувалось, хобі викликало вибух адреналіну – безкарно чинити всупереч закону. Поступово «дисидентський» інтерес» переріс у патологічну жагу. Він їх трепетно леліяв, класифікував за категоріями, систематично поповнював колекцію. Навіть дав оголошення на ТРК «Рудана»: «Придбаю «гарячі» фотографії або обміняюсь». Оперативники щиро здивувались, довідавшись, аж скільки у місті «заклопотаних» даним аспектом осіб, телефонна книжечка К. вміщувала понад півтори тисячі контактів!

Та, умовно кажучи, невинним колекціонуванням порок не обмежився. К. почав в телефонному режимі знайомитися з дівчатами, пропонувати їм сфотографувати себе в оголеному вигляді та надіслати йому ММС. А тих, хто відповідав категоричною відмовою в брутальній формі, брав на замітку. З іншого телефону, видаючи себе за молодого парубка, призначав побачення, і якщо молодиця погоджувалася, приходив, не підходячи до дівчини, таємно фотографував, висліджував, де, з ким та мешкає, вивчав розпорядок дня. Раптово вривався у помешкання…

Чим далі закінчувались візити збоченця, адвокат не переповідає з етичних міркувань, власне, досить і сказаного для створення образу схибленого на сексі. Вимушено продовжував його захищати, бо за юридичними нормами лише дві перепони дозволяють відмовити клієнту під час слідства: тяжка хвороба адвоката чи визнання власної фахової некомпетентності. Побудував відбиття атак прокурора на суто процедурних моментах, до емоційного тиску на співчуття та розкаяння не вдавався. У цілому державне звинувачення чіпких доказів і не мало. Один молодик божився, ніби бачив К. певної дати у певному місці, натомість з місця роботи свідка надійшла довідка, де значилось: у згаданий період часу він не відлучався, виконував невідкладне виробниче завдання. Інший очевидець, через «забудькуватість» міліціонерів, довго зирила на підозрюваного перед пред’явленням його для впізнання, - беззаперечно, такий доказ визнали не дійсним. У підсумку К. засудили до незначного терміну позбавлення волі, хоча він сам готувався мінімум років до восьми перебування за гратами.

Самооборонець.

Найважчими справами Володимир Юрійович вважає ті, де замішані добропорядні люди, які в скрутних ситуаціях просто не могли вчинити інакше. Показовим став епізод із Ф. Він на дачі застав типа, котрий нахабно, спокійнісінько розбирав залізний паркан. Перед тим дачники неодноразово затримували «чорних металістів», і того таки бузувіра в їхньому числі, доставляли до міліції, та стримуючого ефекту не помічали. Лиходії продовжували нищити десятиліттями надбане майно. Відтак Ф. зарядив мисливську рушницю, тишком підійшов до лиходія ззаду, наказав підняти руки та стати навколішки. Злодій і гадки не мав так просто здаватись. Вхопив арматурину і з розмаху вдарив Ф., намагаючись влучити у голову, тобто вбити. Ф. намагався захиститися лівою рукою, і залізяка зламала пальці. Рушниця у правій руці мимоволі вистрілила. Заряд дробу влучив нападникові у ногу. Як досвідчений мисливець, Ф. визначив ступінь небезпеки, побіг до будинку за аптечкою. Повернувся –  крадія на місці не було, - утікаючи, той відповз і впав до канави з водою, почав захлинатись. Ф. витяг потопаючого, перетягнув йому джгутом стегно, аби припинити кровотечу, переніс до свого мотоцикла, вклав у коляску. Долаючи несамовитий біль у зламаних пальцях, повіз до лікарні.

Трохи очунявши дорогою, поранений злодюга почав погрожувати вбити дітей. Ч. понад усе на світі ставив родину, тому вирішив захиститись єдиним вірним, як тоді йому здавалося, способом. Минув лікарню, завіз крадія до лісосмуги, де позбавив життя. Далі, привівши себе у належний вигляд, попрощався з рідними і прибув до відділу міліції. Місія адвоката полягала в недопущені перетворення надто чесного самооборонця (той уперто відстоював свої переконання жорстко і з відкритим забралом протистояти нелюдам) у закоренілого та жорстокого вбивцю. Суд, визнавши доводи сторони захисту вагомими, призначив мінімальне покарання, передбачене санкцією інкримінованої Ф. статті кримінального кодексу – сім років позбавлення волі.

 

Допомогли «бандерівці».

 

Пригадує Володимир Дерев’ященко неординарний, майже анекдотичний випадок зі своєї міліцейської бутності. На початку 80-х карному розшуку належало затримати знавіснілу банду. Головорізи влаштували кубло в квартирі на 173-му кварталі, звідти здійснювали набіги на обійстя заможних криворіжців, не цурались (що не властиво «домушникам»), і пограбуваннями  перехожих.

Прийняли рішення захопити їх «тепленькими» о 4-й ранку. Замок у задрипаних,  не раз вибитих дверях мався поганенький, здолали запор без зайвої метушні. Деревященку довелося йти першому Через просмерділу самогонним перегаром та тютюном вітальню тихо зайшов до кімнати, намацав вимикача. Від вибуху світла шестеро бандитів пробудились миттю, з просоння не второпали, що коїться: на порозі кімнати молодий парубок зовсім незагрозливо  посміхається та  якнайприязніше «глаголить» щирою українською: «Доброго ранку, ясновельможне панство! Як ся маєте? Що солодкого зустріли у сновидіннях? Мерщій-но підіймайтеся та виходьте, на вас чекає карета.»

Оскільки українська мова на той час у Кривбасі лунала поміж місцевим людом вкрай нечасто, ситуація видалась незвичною. «Гангстери», не відчуваючи загрози, з півхвилини продирали очі. Допоки вони не оговталися, квартиру заповнили інші оперативники, без ґвалту і галасу, «упакували» злочинну «кумпанію». Найзухвалішого та найхитрішого знайшли на кухні, від страху так втиснувся між газовою плитою та шафою – ледве витягли. На допиті зізнався, що його «паралізувала» саме українська мова, заплутався в думках, звечора ніби засинав у Кривому Розі, а прокинувся аж десь на Львівщині. «Бандерівці!!!» – перше, що спало на думку. Так і принишк. Потім виправдовувався перед своїми: «Якби відразу второпав, що прийшла міліція, вирвав би газову трубу та підірвав усіх до біса».

 

Червоний гірник. Тарас Затульний. Фото Олександра Портнягіна

19 декабря 2012
© 2012 - 2018 Адвокат по уголовным делам | Пожаловаться на содержимое
Создать сайт бесплатно
Сайт создан на платформе UA MarketUA Market